Інтерв’ю з кандидатом філософських наук Гераськовим С. В.  (26-5-2016)

Шановні читачі (відвідувачі сайту), пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з завідувачем кафедри соціології та суспільногуманітарних наук, кандидатом філософських наук Гераськовим Сергієм Вадимовичем. Сергій Вадимович займається дослідженнями в галузі японської мови та культури і не так давно отримав грант японського фонду Japan Foundation.

Розкажіть про грант японського фонду, і чи важко було отримати підтримку японського фонду представнику України?

Уже багато років японський фонд надає підтримку в проведенні досліджень у галузі гуманітарних та суспільних наук, виділяє гранти, допомагає в організації конференцій і т. п. Не можу сказати, що отримати грант було легко, це досить тривалий процес, адже проводиться дуже строгий відбір. Є певні вимоги, наприклад, проведене дослідження обов’язково має стосуватися Японії, кандидат повинен володіти відповідною професійною підготовкою, окрема увага приділяється знанню мов. Враховуючи, що від України зазвичай проходить не більше ніж 1 кандидат на рік (та й то не завжди), це було непросто.

Чим покликаний Ваш інтерес до Японії, і яким є Ваш шлях у науку?

Усе почалося з занять бойовими мистецтвами, коли батько записав мене в секцію айкідо, що дуже швидко стало частиною мого життя. В університеті інтерес до Японії перейшов на новий щабель і приніс нові плоди у вигляді курсових і дипломної робіт, а згодом і дисертації. Окремим етапом став Центр японської культури та його розвиток.

Над чим Ви працюєте зараз і у чому знаходите натхнення? Які теми досліджень для молодих японознавців, на Ваш погляд, можна вважати найбільш перспективними?

Японознавство – дещо капсульована сфера, а якщо говорити про пострадянський  простір, то ще й затиснута у вузькі рамки академізму. На мій погляд, японознавству все ще не вистачає прикладної складової, широти бачення. Сподіваюся, їх привнесе ентузіазм та креативність нової генерації вчених, які не оберігають «чистоту цеху» і не закриваються від народу. Окрім цього, вкрай важливими є  інтерес і фінансування сходознавства з боку держави, адже їх відсутність відправила у нокаут усі небагаточисельні сходознавчі центри, а сходознавці зіткнулися з дефіцитом попиту. Якщо напрацювання, яким віддаються роки життя, не знаходять застосування та не отримують визнання у вигляді гідної зарплати й належного соціального статусу, людина швидко починає відчувати власну неповноцінність, що в кращому випадку призводить до еміграції за кордон, де можна продовжити займатися улюбленою справою, а в гіршому – до того, що людина кидає свою професію. На цьому етапі мої дослідження будуються саме на компаративній основі, я намагаюся дивитися на українську й японську культури в контексті їх діалогу. У нас більше спільного, ніж може здатися на перший погляд.

Що Ви можете сказати про систему вищої освіти в Японії? Наскільки Японія є відкритою для іноземців, і чи можна отримати освіту в Японії іноземцю?
Не беру на себе сміливість оцінювати японську систему освіти за шкалою «добре-погано», але можу сказати лише одне: вона є надзвичайно ефективною. Проте не без нюансів, які ускладнюють потрапляння до неї іноземців. Як відомо, в японському суспільстві не прийнято виділятися, тому вже в початковій школі система орієнтована на придушення індивідуальності (дітям можуть ставити однакові оцінки тощо). Це зовсім інша система координат, та іноземець (або, японською, гайдзин – «людина ззовні») у ній не буде відчувати себе звично, а часто і комфортно. Поступово японська культура втягнулася в глобалізаційні процеси та відкрила себе світу, але відбулося це до певної міри. Тому іноземцю там все ще потрібно бути готовим до того, що рано чи пізно він(вона) натрапить на невидиму стіну, що відокремлює гайдзинів від японців.

Чи є щось, що за час Вашого спілкування з цією культурою ввійшло у Ваше власне життя, і чи є щось японське, що важко прийняти?

Сьогодні Японія – невід’ємна частина мого життя. Іноді навіть ловлю себе на думці, що воно перенасичене Японією. Звичайно, не так, як наше суспільство, яке безупинно поглинає суші (до речі, правильно говорити сусі), яке постійно сидить у дзен-медитації та штампує ієрогліфи, де доведеться (іноді це дійсно виглядає кумедно). З жалем відзначаю, що в Україні зараз найбільш популярною є Японія, якої не існує: з гейшами та самураями, де всі розумні, займаються карате й вирощують квіти. Тобто проблема не в кількості того, що ми знаємо про Японію, а в якості цих знань. У цьому сенсі я – здоровий японофіл, який чітко розуміє, що якщо я вбираю в себе великі обсяги Японії, це не змінить мене генетично, але, безсумнівно, матиме великий вплив. Під час досліджень Японії я усвідомив, що наші культури відрізняються (не)вмінням запозичувати: ми зовсім не вміємо (не хочемо?) цього робити. А між тим саме здатність брати краще у інших і адаптувати його під національну специфіку, укупі з іншими відомими якостями, дозволила японцям зробити крок далеко вперед.

Чи були Ви в Японії, чи змінилося Ваше сприйняття країни після відвідин? Що Вам вдалося зрозуміти в Японії й японцях, а що потребує додаткових роздумів?

Звичайно, потрапивши до Японії вперше, я пережив культурний шок, але навіть не від того, що там побачив, а в тому сенсі, що зрозумів, який довгий шлях нам ще належить пройти. Японія – дивовижна країна, в якомусь сенсі, інша планета, яку населяють люди, у цілому схожі на землян, але іноді здається, що вони лише ретельно маскуються під «таких, як всі». Японці як люди надзвичайно сумлінні і працьовиті, але в той же час можуть і буквально померти від роботи. Вони свято шанують традиції, але живуть у безлічі новомодних бунтарських течій і культів. Здається, вони гранично раціональні й організовані, але часом глибоко сентиментальні. Там все переплелося настільки органічно, що аналогів у світі просто немає. Японці вміють поєднувати, на перший погляд, непоєднуване. Японська ментальність для нашого сприйняття – terra incognita. Йде чоловік вулицею, бачить – гаманець лежить. Що він зробить? Немислиму для слов’янської людини річ: підбере і віднесе його до найближчого поліцейського відділку, знаючи при цьому, що на законних підставах отримає від власника шосту частину від того, що в ньому було. В Японії гранично низький рівень злочинності, адже навіть знаменита якудза є «заручником» загального морального клімату та групових механізмів. Ось і виходить, що в Японії мало злочинців, але проте і мало лауреатів Нобелівських премій. Як на мене, не найгірший варіант.

Чи є у Вас улюблені японські афоризми або прислів’я?

Навіть подорож у тисячу рі починається з першого кроку. А  якщо на цьому шляху з’являються перешкоди, доречно згадати інший вислів: впади сім разів, встань вісім.

Чи можна охарактеризувати Японію одним словом? Якщо так, то що б це було за слово?

Японія – це Японія. Тому що живуть в ній японці.

Ваші плани на майбутнє?

Не зупинятися на досягнутому і рухатися вперед, назустріч сонцю!

О.П. Верещак,
 фахівець І категорії відділу міжнародних зв’язків