Максим Лебединський: «Поїздка до Китаю відкрила мені очі на те,  до чого потрібно прагнути й що слід робити далі»  (13-11-2017)

Студент 1-го курсу магістратури факультету КІТАЕР за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка» Максим Лебединський потрапив до десятки найкращих у програмі «Насіння для майбутнього 2017» від компанії Хуавей Україна. Нагородою для переможців стала двотижнева поїздка до Китаю для ознайомлення із новітніми телекомунікаційними технологіями. Ми розпитали Максима про подробиці його захоплюючої подорожі та готові поділитися ними з вами, шановні читачі.

– Максиме, вітаю! Ось і пройшли два тижні твого перебування в Китаї в рамках конкурсу від компанії Хуавей. Для початку розкажи, звідки ти дізнався про конкурс і чому вирішив взяти в ньому участь.

Доброго дня! Про конкурс я дізнався ще в минулому році, але тоді наш виш ще не брав у ньому участі. А в цьому році мені запропонувала спробувати свої сили Вікторія Яківна Воропаєва. Я зрозумів, що це хороший шанс: це допоможе побачити те, чого я не бачив раніше, а також це чудова нагода вдосконалити свої знання.

– Чи був складним процес відбору учасників? Як довго він тривав і в чому полягав?

Відбір складався із декількох етапів. Спочатку потрібно було підготувати й надіслати пакет документів, також необхідно було написати мотиваційний лист. Мотивація, між іншим, відіграє дуже велику роль у конкурсах. Після на нас чекало тестування з англійської мови та фахове випробування. Фактично це були телефонні розмови, в ході яких конкурсантам були запропоновані запитання, на які необхідно було відповісти. Тривав відбір декілька тижнів.

– Якою була твоя реакція, коли дізнався, що увійшов до числа десяти щасливчиків?

Я був дуже радий, тому що я дуже хотів потрапити до Китаю та зрозуміти, до чого потрібно прагнути. Останні години очікування були вкрай виснажливими.

– Тепер хотілося б поговорити безпосередньо про ваше стажування. Китай – місце дуже віддалене від нас. Тому перше питання цілком резонне: як пройшов переліт? Як зустріла вас нова країна і яким було твоє перше враження від неї?

Переліт пройшов вкрай добре. Це був мій перший політ, і я трохи боявся його. Однак, тільки-но ми злетіли, я зрозумів – все буде добре. До Пекіну ми прилетіли о першій годині ночі за місцевим часом і відразу поїхали до готелю, тому перше враження було відсутнє. Але вранці я був вражений: це зовсім інша країна зі своїми традиціями. У перший день ми відвідали Заборонене місто та Велику Китайську стіну. Я все більше і більше розумів, наскільки це велика та незвичайна ця країна.

 

 

– Розкажи детальніше про те, що включала в себе ваша поїздка.

Подорож тривала два тижні. Перший тиждень ми знаходилися в Пекіні, де ми вивчали китайську мову в Пекінському університеті мов і культури. Графік був дуже завантажений, тому самостійно ми встигли відвідати вкрай мало об’єктів. У Пекіні ми відвідали зоопарк, де побачили панд. Також ми встигли зустрітися з послом України в Китаї. 29го жовтня ми здійснили переліт з Пекіна до Шеньчженю. Там ми на вихідних відвідали місцеві визначні пам’ятки: місцеві торгові квартали, музей і тематичний парк «Фольклорне село Чудовий Китай». Самостійно ми з колегами встигли відвідати мангровий парк. У будні дні ми вивчали телекомунікації в кампусі компанії Huawei. Заняття включали теоретичну та практичну частини. 3-го листопада відбулася завершальна церемонія і ми полетіли до Пекінв, а потім – і до Києва.

– Як проходив ваш середньостатистичний день?

Як я вже говорив раніше, графік був вкрай завантажений. Приблизно о 8:00 ми збиралися в холі готелю й виїжджали на автобусі або на навчання, або на екскурсії. А до цього часу потрібно ще було поснідати. Якщо ми були на навчанні, то о 12:00 починалася перерва, під час якої ми повинні були потрапити на обід, а після був вільний час, під час якого ми досліджували навколишню територію. О 14:00 перерва закінчувалась, і ми повинні були знаходитися в аудиторії. Після були заняття чи екскурсії, які закінчувалися приблизно о п’ятій-шостій годині. Потім ми вечеряли та поверталися до готелю, у нас з’являвся вільний час. Оскільки все місто засинало о 23:00, а магазини та інші заклади закривалися ще раніше, то місць, які можна відвідати, було не надто багато. Ми брали в оренду велосипеди й розвідували територію поблизу готелю. Місцеві парки також закриваються в темний час доби з метою безпеки. Після ми лягали спати.

– Тепер що стосується навчальної частини вашого стажування. Яким чином проходило навчання в університеті? Чи сильно відрізнялася тамтешня програма від української?

Насправді, ми були тільки в Пекінському університеті мов і культури, де вивчали китайську мову за доволі напруженим графіком: з 9:00 до 12:00 і з 14:00 до 16:50 за умови, що під час занять викладач робив короткі перерви приблизно щогодини. У кампусі компанії Huawei ми не займалися за звичайною навчальною програмою, але за тиждень фахових занять ми вивчили телекомунікації, починаючи від міської телефонії та закінчуючи мобільними мережами п’ятого покоління. Хочу зазначити, що вагомий акцент робиться саме на практичні заняття. Відхилень від програми немає, матеріал подається у виді слайдів, які роздають студентам у роздрукованому вигляді для кращого розуміння, а на дошці пишеться лише пояснення.

 

 

– А як на рахунок культурної програми? Багато цікавого вдалося побачити?

Культурна програма була тільки на вихідних. Скажу чесно, багато чого із запланованого не встиг. Занадто завантажений графік робив свою справу. Вночі особливого не побачиш і не купиш. Був би ще один вільний день, було б значно краще. Що ж до побаченого, то Велика Китайська стіна вразила своїми розмірами, а Заборонене місто – своєю красою. В цілому, я залишився вкрай задоволений поїздкою.

– Як вирішували мовне питання? Чи складно було спілкуватися з місцевими жителями?

Говорячи про мову, важливо розуміти, що для простого розуміння не потрібно знати божевільну кількість часів і граматичних конструкцій. Потрібно просто говорити – і вас зрозуміють. У Китаї дуже мало людей знають англійську навіть на мінімальному рівні, тому спілкування з китайцями відбувалося через додаток WeChat, в якому є вбудований перекладач. До речі, з нами на навчальну програму приїхали студенти з Філіппін і Конго, так-от з ними мого рівня англійської цілком вистачало. Ще раз підкреслю: немає необхідності знати часи, в спілкуванні головне – мати великий словниковий запас. Необхідно вміти переводити як з англійської на рідну мову, так і з рідної – на англійську. У мене не було проблем з розумінням інших, а ось зі зворотним перекладом проблеми на початку виникали. Однак, чим більше знаходишся в умовах необхідного мовного середовища, тим більше розумієш іноземну мову, іноді – просто інтуїтивно.

– Яка атмосфера панувала всередині колективу десятки переможців? Чи швидко молодь знайшла спільну мову та потоваришувала?

Тут відповім коротко. Всі були вкрай раді тому, що отримали таку можливість відвідати Китай та пройти стажування. Спільну мову знайшли теж дуже швидко. Все-таки інша країна, а такі умови сприяють спілкуванню та знаходженню спільної мови. До того ж, одна спеціальність, спільні інтереси.

 

 

– Пробувши в іншій країні два тижні, скажи, наскільки відрізняється уклад життя в Китаї від нашого?

Кожна країна – це свої неповторні традиції. Багато що кардинально відрізняється. Більшість китайців живуть за суворим розкладом. З 12:00 до 14: 00 у них обідня перерва, під час якого китайці їдять, а після – сплять. О 23:00 міста засинають, працює мало закладів. Описувати це можна дуже довго.

– Що можеш сказати про китайську кухню? Чи були страви, які вразили чи навіть здивували?

У китайській кухні їжа переважно гостра. Китайці рідко використовують сіль і цукор. Традиційно використовується круглий стіл, центр якого повертається, і компанія за столом набирає собі їжу. Китайська кухня відрізняється від нашої: у них є безліч традицій поведінки за столом. Були страви, які сподобалися, але були й курячі голови, хрящі, солодкі смажені свинячі шкварки. Загалом, були і плюси, і мінуси.

– Підбиваючи підсумки, скажи, що з поїздки запам’яталося найбільше?

Вся поїздка закарбувалася в пам’яті. Перший день, коли ми відвідали декілька найбільш відомих місць Китаю. Другий день, коли ми вперше потрапили до місцевого супермаркету, наступні дні навчання. Програма була складена так, що кожен день ми бачили щось нове і щось незвичайне. Навіть вночі ми іноді встигали відвідати щось цікаве. Шеньчжень запам’ятався активним спілкуванням з філіппінцями і своїми технологіями.

– Що особисто тобі ця поїздка? Який професійний досвід ти почерпнув для себе?

Мені ця поїздка дала багато. Вона відкрила мені очі, до чого потрібно прагнути й що необхідно робити далі. В компанії Huawei нас навчили п’ятому поколінню зв’язку й продемонстрували, як правильно налаштовувати базову станцію. Мені показали всю красу китайської мови. Якщо коротко, все моє розуміння змінилося.

– Наостанок, декілька слів про свої плани на майбутнє і традиційні побажання нашим читачам.

Далі я планую перейти до вивчення китайської. Шукати шляхи для продовження навчання новим технологіям. Далі вдосконалювати англійську. Займатися тим, що мені подобається. Читачам бажаю займатися тим, що їм цікаво, не відступати перед труднощами. І, звичайно, збільшувати словниковий запас англійської мови.

Катерина Щербакова,
фахівець редакційно-видавничого відділу