Ляшок Я.О.

ШАНОВНІ АБІТУРІЄНТИ!

Радий вітати вас від імені професорсько-викладацького складу та науковців ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»!

У житті кожної молодої людини наступає відповідальний момент вибору майбутньої професії, з якою буде пов’язана подальша доля, кар’єрне зростання, перспективи особистого розвитку.

Пам’ятайте, що виваженим має бути вибір не тільки фаху, але й закладу вищої освіти, в якому ви зростатимете і як фахівці, і як особистості.

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» є одним із передових і найстаріших закладів вищої освіти Східної України. Його історія починається з 1921р. За 96 років діяльності підготовлено більше 200 тисяч фахівців високого рівня.

У 2014 р. через збройний конфлікт на території м. Донецьк, ДВНЗ «ДонНТУ» разом із викладачами та студентами був переміщений до м. Покровськ, де успішно функціонує та розвивається, постійно піднімаючись у рейтингах провідних вишів України. Переміщення університету в жодному разі не пригальмувало розвиток науки та не погіршило рівень освіти та суспільного життя в університеті. На сьогодні ДВНЗ «ДонНТУ» у м. Покровськ – це заклад вищої освіти європейського рівня з понад 3 тисячами студентів та потужною матеріально-технічною базою: сучасним оснащенням аудиторій і новітніми лабораторіями, міжнародними науковими, освітніми проектами та програмами.  Навчальний процес забезпечує висококваліфікований науково-педагогічний колектив, у складі якого працюють близько 50 докторів наук, професорів і 170 кандидатів наук,  доцентів.

У ДВНЗ «ДонНТУ» ведеться підготовка фахівців за широким переліком спецальностей для різних галузей народного господарства. У структурі університету функціонує 5 факультетів, Індустріальний інститут, Костянтинівський індустріальний технікум, Бахмутський індустріальний технікум, навчально-науковий інститут післядипломної освіти, аспірантура та  докторантура, науково-технічна бібліотека.

Серед випускників університету – відомі науковці, державні та громадські діячі, керівники підприємств і установ, педагоги. Універсальність і глибина знань, які отримують студенти ДВНЗ «ДонНТУ», сприяють їх легкій адаптації до потреб ранку праці та ефективній роботі в різних сферах діяльності.

Я запрошую вас на навчання саме до нашого університету та запевняю, що це буде правильний вибір! У нас ви отримаєте конкуренту освіту та великі можливості у майбутньому! Впевнений, що ви зробите правильний вибір, а студентські роки в нашому університеті стануть одними з найкращих у вашому житті!

Чекаємо на вас! Нехай щастить.

 

З повагою, ректор ДВНЗ «Донецький
національний технічний університет»
Я.О. ЛЯШОК

 

Гірничий факультет є найстарішим факультетом Донецького національного технічного університету.

За весь період існування факультету було підготовлено понад 14 тис. інженерів, які завжди були затребувані часом у різних галузях народного господарства країни і зарубіжжя.

Факультет відомий своїми науковими школами, очолюваними провідними вченими-гірниками. Більше 80% викладачів факультету мають вчений ступінь та звання. На сьогодні факультет є потужним науково-технічним центром України.

У складі факультету працюють 5 кафедр: «Розробка родовищ корисних копалин», «Охорона праці», «Геодезія та будівництво підземних споруд», «Геологія, розвідка та збагачення корисних копалин», «Історія та право».

Спеціальність – 184 «Гірництво»

Види професійної діяльності: розробка родовищ, видобування та збагачення корисних копалин. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Розробка родовищ та видобування корисних копалин»; «Охорона праці в гірництві»; «Маркшейдерська справа»; «Збагачення корисних копалин».

Випускники знають: технології розвідки та розробки родовищ, видобування та збагачення корисних копалин; економіку підприємства; основи організації, планування й управління виробництвом; питання охорони праці та захисту довкілля; основи права і наукової організації праці. Орієнтовані на такі сфери діяльності, як експлуатація, проектування, ремонт і монтаж, управлінський контроль, держнагляд і науково-дослідна діяльність на виробничо-експлуатаційних гірничих підприємствах різних форм власності, у навчальних закладах, проектно-конструкторських і науково-дослідних інститутах.

Випускники вміють: здійснювати виробничо-технологічну, проектно-конструкторську та науково-дослідну діяльності з розробки родовищ, видобування та збагачення корисних копалин; визначати способи руйнування гірничих порід; визначати етапи освоєння розробки корисних копалин і згортання гірничого виробництва; визначати складові технології проведення гірничих робіт на робочих місцях, експлуатації транспорту гірничого виробництва, технологій буріння свердловин і проведення гірничих виробок; визначати способи будівництва наземних об’єктів і проведення гірничих виробок, технології будівництва гірничих об’єктів та складання технічної документації; здійснювати маркшейдерське забезпечення геологорозвідувальних робіт і будівництва технологічного комплексу гірничого підприємства на земній поверхні, будівництва гірничих виробок і видобутку корисної копалини; визначати параметри збагачуваності та переробки мінеральної сировини; забезпечувати технологію розробки, транспортування, зберігання та розподілу родовищ нафти і газу.

Основні місця працевлаштування: гірничовидобувні підприємства (шахти, рудники, кар’єри: інженер з гірничих робіт, інженер з охорони праці, інженер з вентиляції, інженер з бурових робіт, інженер з буро-підривних робіт, інженер з кріплення, гірничий майстер, начальник дільниці та інші керівні посади); підприємства з переробки корисних копалин; газо- та нафтовидобувні компанії (інженер з видобутку нафти та газу, інженер з буріння свердловин, інженер з експлуатації нафто- і газопроводів та ін.); проектні, проектно-технологічні, науково-дослідні організації, освітні заклади тощо.

Спеціальність – 103 «Науки про Землю»

Види професійної діяльності: проведення геологічних досліджень та зйомки, пошук і вивчення родовищ корисних копалин, дослідження будови, хімічного складу і властивостей мінералів та кристалів. Передбачає підготовку студентів за спеціалізацією – «Геологія».

Випускники знають: будову Землі та геохронологію; основи палеонтології; геологічні процеси; мінерали та їх основні властивості; види корисних копалин та їх родовища; принципи геологічного картування; прогнозування пошуків і розвідки родовищ; методи досліджень надр; економічні й екологічні аспекти розвідки родовищ корисних копалин; принципи гідрогеологічних та інженерно-геологічних досліджень надр.

Випускники вміють: визначати мінерали, гірничі породи та корисні копалини, здійснювати геологічне картування надр, проводити розвідку та підрахунки запасів корисних копалин, проводити аналіз на інтерпретацію матеріалів дистанційного зондування Землі, здійснювати діяльності з визначення геологічних процесів, вирішення завдань прогнозування, пошуків та розвідки корисних копалин, працювати з геофізичними приладами та обладнанням, спеціальними комп’ютерними програмами обробки геологічної інформації, геоінформаційними системами, складати геологічні, геофізичні, геохімічні та ін. спеціалізовані карти, розрізи, тривимірні моделі геологічних тіл і родовищ корисних копалин, оцінювати промислове значення розвіданих родовищ.

Основні місця працевлаштування: гірничі підприємства різного рівня; гірничовидобувні підприємства (кар’єри, шахти, рудники корисних копалин); геолого-розвідувальні та пошукові організації; проектні та науково-дослідні організації тощо.

Спеціальність – 193 «Геодезія та землеустрій»

Види професійної діяльності: робота з геоінформаційними системи, топографія, геодезичні роботи, кадастр, аерозйомочні роботи, технології створення карт і планів для різних галузей економіки.

Випускники знають: геодезію в повному обсязі; геодезичні прилади та вимірювання, математичну обробку геодезичних вимірів; картографію; супутникову геодезію; фотограмметрію та дистанційне зондування; геоінформаційні системи та бази геопросторових даних; містобудування; ґрунтознавство; землевпорядне проектування; земельне право; економіку нерухомості, землекористування та землеустрій.

Випускники вміють: здійснювати роботи з топографо-геодезичного забезпечення зображення поверхні Землі; проводити геодезичні вимірювання, картографічні та топографічні зйомки; здійснювати геодезичне забезпечення інженерно-пошукових, проектних та будівельних робіт; здійснювати роботи з роздержавлення, приватизації й інвентаризації земель, ведення державного земельного та містобудівного кадастрів, реєстрації землеволодінь, грошової оцінки земель.

Основні місця працевлаштування: топографо-геодезичні і землевпорядні організації; Центри Державного земельного кадастру; земельно-оціночні організації; будівельні організації; органи Державної влади (БТІ, земельні відділи, відділи архітектури та ін.); науково-дослідні та проектні організації.

Спеціальність – 054 «Соціологія» 

Види професійної діяльності: соціальні групи та соціальні інститути, суспільні процеси та явища, економіка та суспільство, соціальні комунікації, методи збору й обробки соціологічної інформації, методологія соціального пізнання.

Випускники знають: теоретичні основи соціології, принципи співвідношення методології та методів соціологічного пізнання, методики та технології створення та використання моделей прогнозування соціальних явищ, інноваційні технології в практиці соціологічної роботи.

Випускники вміють: застосовувати методики та техніки проведення соціологічного дослідження, використовувати комп’ютерні технології для обробки соціологічної інформації, розробляти та використовувати соціологічний інструментарій для діагностики різних видів соціальної діяльності, налагоджувати контакти з клієнтами-респондентами, проводити анкетування й інтерв’ювання, ставити дослідницькі проблеми, описувати емпіричні результати.

Основні місця працевлаштування: аналітичні і соціологічні центри; консалтингові та рекламні компанії; кадрові служби; засоби масової інформації; органи Державної влади; науково-дослідні організації тощо.

Факультет економіки та менеджменту здійснює підготовку фахівців понад 45 років За цей час підготовлено більше 15 тис. фахівців, які зараз успішно працюють на підприємствах, в органах державної та муніципальної влади, установах освіти і науки, банках і фінансових установах, обіймаючи високі посади.

До складу факультету входять кафедри – економічної теорії та державного управління; економіки підприємства; економічної кібернетики та вищої математики; економічної теорії, державного управління й адміністрування; менеджменту; міжнародної економіки і маркетингу; обліку, обліку, фінансів та економічної безпеки.

Навчальний процес здійснюється висококваліфікованим професорсько-викладацьким складом кафедр (75% якого є кандидатами та докторами наук) з залученням провідних практикуючих спеціалістів у галузях права, комп’ютерної техніки та інформаційних технологій.

Спеціальність – 051 «Економіка»

Види професійної діяльності: економічне моделювання, бізнес-діагностика, стратегічне планування, управління активами підприємства, забезпечення конкурентоспроможності компаній тощо. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка».

Випускники знають: теоретичні основи та закономірності функціонування економіки, принципи організації та співвідношення економічної діяльності суспільства на макро- і мікрорівнях, технології й механізм державного управління економікою, фактори та напрями розвитку світової та вітчизняної економіки, методики створення й використання моделей прогнозування соціально-економічних явищ.

Випускники вміють: застосовувати методики макро- і мікроекономічного прогнозування, використовувати сучасні комп’ютерні технології у всіх видах своєї діяльності; розробляти та використовувати економічні інструменти для діагностики фінансово-економічної діяльності суб’єктів господарювання; ефективно розв’язувати проблеми управління на підприємствах.

Основні місця працевлаштування: економічні служби та відділи підприємств різних форм власності, фінансові установи, філії іноземних компаній (економіст, економіст-аналітик, консультант з економічних питань, економіст-статистик, економіст з планування, експерт з питань програмного забезпечення і систем підтримки прийняття рішень, фахівець з зовнішньо-економічної діяльності, керівник відповідної служби або відділу); департаменти з економіки обласних, районних держадміністрацій, міськвиконкомів та ін.; наукові та освітні заклади тощо.

Спеціальність – 071 «Облік і оподаткування»

Види професійної діяльності: бухгалтерський облік, фінансовий облік, управлінський облік, аудит, порядок встановлення та сплати податків, податковий облік. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Облік і аудит», «Оподаткування».

Випускники знають: бухгалтерський облік, особливості обліку в галузях економіки, специфіку обліку в банках та бюджетних установах, прийоми та методи аудиту, методологію фінансового й управлінського обліку, методи діагностики кризового стану підприємства й механізми антикризового управління, сучасні інформаційні системи та технології в обліку, аналізі й контролі; особливості нарахування та сплати податків суб’єктами господарювання та фізичними особами.

Випускники вміють: організовувати бухгалтерський і податковий облік на підприємстві; складати усі види звітності, формувати облікову політику підприємства; використовувати сучасні інформаційні технології для організації професійної діяльності; проводити внутрішній аудит підприємства; формувати та надавати інформацію для прийняття управлінських рішень, впроваджувати сучасні стратегічні заходи для підвищення ефективності розвитку підприємства, надавати консультації з питань оподаткування, здійснювати податковий контроль.

Основні місця працевлаштування: підприємства різних форм власності, фінансові установи (бухгалтер, податковий консультант, аудитор, податковий інспектор, консультант та радник з економічних питань, головний бухгалтер та ін.); підрозділи Державної фіскальної служби; Державна аудиторська служба; підрозділи СБУ; наукові та освітні заклади тощо.

Спеціальність – 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»

Види професійної діяльності: економічні відносини щодо використання грошових коштів; акумуляція, використання, розподіл і перерозподіл грошових доходів і фондів підприємства; кредитні відносини; страхування; банківська діяльність. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Фінанси і кредит», «Страхування та управління ризиками», «Фінансово-економічна безпека».

Випускники знають: підходи до формування та реалізації фінансової стратегії на макро- і мікрорівні, методи управління доходами, витратами й грошовими потоками, підходи до організації та проведення фінансового контролю, основні види фінансових інструментів і їх застосування на фінансовому ринку; організацію діяльності банківських і страхових установ, порядок функціонування фінансових систем.

Випускники вміють: формувати фінансову стратегію компанії; оптимізувати структуру витрат підприємства; ефективно управляти прибутком підприємства; визначати напрями інвестиційної діяльності; здійснювати фінансовий контроль за діяльністю підприємства; здійснювати контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства; здійснювати облік й аналіз банківських операцій; проводити розрахунки та складати звітність в комерційних банках; оформлювати операції з надання кредитів, здійснювати контроль за їх погашенням; здійснювати міжнародні розрахункові операції; здійснювати операції на фінансовому ринку; здійснювати усі види страхової діяльності.

Основні місця працевлаштування: підприємства різних форм власності, комерційні банки, страхові компанії (фінансист, фінансист-аналітик, аналітик фондового ринку, страховий агент, фахівець з управління ризиками, економіст з фінансової роботи, фахівець з кредитування, фахівець з фінансових інвестицій, керівник відповідної служби, відділу тощо); підрозділи НБУ, Державної казначейської служби, Державної фіскальної служби, Державної аудиторської служби, підрозділи СБУ та органів Державної влади; наукові та освітні заклади та ін.

Спеціальність – 073 «Менеджмент»

Види професійної діяльності: розробка, організація, управління та контроль у соціально-економічних системах; управління персоналом; мотивація й організація ефективної діяльності працівників. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Бізнес-адміністрування», «Управління персоналом та економіка праці», «Управління соціальним закладом», «Управління фінансово-економічною безпекою».

Випускники знають: взаємозв’язок суб’єктів і об’єктів менеджменту; принципи та функції управління; функції й основні елементи системи менеджменту; основи стратегічного управління; технології управління персоналом; форми та системи оплати праці; документування управлінської діяльності; методи нормування праці; процеси управління зайнятістю та соціального захисту населення.

Випускники вміють: застосовувати способи роботи інструментами та засобами управління, реалізовувати функції управління; розробляти та приймати управлінські рішення; виявляти найбільш пріоритетні напрями вкладення капіталу або покупки власності для отримання доходів й інших вигод на основі фінансових розрахунків ефективності проектів; розробляти кадрову стратегію; здійснювати нормування праці персоналу та кадрове адміністрування; запобігати конфліктних ситуацій у колективах; застосовувати методи управлінні людськими ресурсами.

Основні місця працевлаштування: підприємства різних форм власності, фінансові установи, відділи управління персоналом і кадрові агентства (менеджер, менеджер з продажів, менеджер з персоналу, PR-менеджер, адміністратор, керівник проектів, керівник відповідної служби або відділу та ін.); підрозділи органів Державної влади (департаменти з економіки та фінансів та ін.).

Спеціальність – 075 «Маркетинг»

Види професійної діяльності: організаційна функція процесів створення, просування й надання продукту або послуги покупцям та управління взаємовідносинами з ними.

Випускники знають: основи маркетингової діяльності підприємства; основні положення маркетингових досліджень ринку, поведінки споживачів; підходи до просування різних груп товарів на ринок; інструментарій маркетингу; основи маркетингу послуг, товарознавства, особливості маркетингу промислового підприємства, маркетингової товарної та цінової політики, маркетингових комунікацій.

Випускники вміють: застосовувати методи, інструментарій дослідження маркетингового середовища підприємства; формулювати маркетингову стратегію підприємства; формувати правильні маркетингові цілі; визначати оптимальний рівень каналів розподілу товару, цінову стратегію, способи, методи розповсюдження товарів і послуг; оцінювати конкурентоспроможність підприємств і продукції; планувати товарний асортимент, організовувати управління продуктом.

Основні місця працевлаштування: підприємства різних форм власності, фінансові установи (фахівець служби маркетингу, економіст зі збуту, економіст з ціноутворення, рекламіст, PR-менеджер, фахівець-аналітик із дослідження ринку, брокер, дилер, товарознавець, керівник відповідної служби або відділу та ін.); підрозділи органів Державної влади; наукові та освітні заклади тощо.

Спеціальність – 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»

Види професійної діяльності: організація планово-економічної діяльності підприємства та виробничих процесів; планування виробничої та фінансової діяльності підприємства, планування та контроль оплати праці; проведення економічного аналізу й оцінка результатів діяльності підприємства тощо. Передбачає подальшу підготовку за магістерською спеціалізацією – «Економіка підприємства».

Випускники знають: особливості організації планово-економічної діяльності підприємства, виробничих процесів, внутрішньогосподарських виробничих відносин; способи планування виробничої та фінансової діяльності підприємства, способи планування та контролю оплати праці; методи проведення економічного аналізу та оцінки результатів діяльності підприємства тощо.

Випускники вміють: аналізувати діяльність підприємства; опрацьовувати параметри становища підприємства порівняно з конкурентами, визначати конкурентні переваги; розробляти стратегії підприємства; визначати економічну ефективність проектів, розробляти бізнес-плани; виявляти та встановлювати можливості оптимізації матеріальних ресурсів підприємства; розробляти системи мотивації й оплати праці; вести управлінський облік витрат; готувати статистичну звітність підприємства; складати первинну звітність підрозділів підприємства та інше.

Основні місця працевлаштування: економічні служби та відділи підприємств різних форм власності, фінансові установи (економіст, економіст-аналітик тощо); департаменти (відділи) економіки органів Державної влади; наукові та освітні заклади тощо.

Спеціальність – 281 «Публічне управління та адміністрування»

Види професійної діяльності: розробка та вирішення стратегічних завдань в органах публічного управління усіх рівнів; організація діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; забезпечення координації процесів управління в адміністративних службах установ і організацій; підготовка та прийняття управлінських рішень у процесі розробки й реалізації програм економічного розвитку; управління діяльністю з надання адміністративних послуг. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізацією – «Адміністративний менеджмент».

Випускники знають: основні принципи у сфері управління, адміністративного менеджменту; основні засади адміністративної діяльності, фінансового менеджменту, управління людськими ресурсами, проектного та антикризового менеджменту, управлінського аудиту, PR-технологій та соціальних комунікацій; управлінське документознавство; психологію управління; експертні технології, ризик-менеджмент.

Випускники вміють: керувати діяльністю адміністративної служби підприємства, установи, організації; підрозділами органів місцевого самоврядування; оцінювати й аналізувати: суспільні й економічні явища; систему організації; нормативно-правові акти; статистичну та фінансову інформацію публічного характеру; визначати та розробляти: засади публічної служби й управління адміністративною службою; прогнозні та програмні документи економічного та соціального розвитку.

Основні місця працевлаштування: підприємства різних форм власності, фінансові установи, відділи управління персоналом і кадрові агентства (менеджер, менеджер з продажів, менеджер з персоналу, PR-менеджер, адміністратор, керівник проектів, керівник відповідної служби або відділу та ін.); підрозділи органів Державної влади (департаменти з економіки та фінансів та ін.).

На факультеті комп’ютерно-інтегрованих технологій, автоматизації, електроінженерії та радіоелектроніки готують фахівців, які проектують та експлуатують електронні пристрої, комп’ютерні системи автоматизації технологічних процесів і виробництв, системи обробки та захисту інформації, ІТ-інфраструктуру підприємств і операторів зв’язку, засоби та системи телекомунікацій, мережі мобільного зв’язку, електротехнічні та електромеханічні системи, забезпечують реалізацію енергетичних технологій. Комп’ютерно-інтегровані технології – це комплекс взаємопов’язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективного використання ПЕОМ, програмного забезпечення та апаратних засобів для створення, зберігання, обробки, обмеження до передачі та отримання інформації в усіх галузях промисловості та народного господарства.

 Сьогодні факультет КІТАЕР є провідним навчальним та науково-дослідним центром України в галузі комп’ютерно-інтегрованих технологій, автоматизації, електроніки, енергетики, електротехніки, електромеханіки та телекомунікацій. До складу факультету входять кафедри: автоматики та телекомунікацій, гірничої електротехніки і автоматики, електронної техніки, електричної інженерії, мовної підготовки. 

Спеціальність – 125 «Кібербезпека»

Види професійної діяльності: проектування різних систем захисту інформації при її обробці, збереженні та передачі. Забезпечення безпеки всіх складових, що стосуються інформаційного процесу.

 Випускники знають: технологію та засоби проектування та адміністрування комп’ютерних мереж; програмних і програмно-апаратних засобів захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах; принципи та технології проектування, впровадження й супровід комплексів технічного захисту інформації та комплексних систем захисту інформації; методи забезпечення кібербезпеки об’єктів різного рівня; менеджмент інформаційної безпеки підприємств; правові та соціальні аспекти захисту інформації та ін.

Випускники вміють: розробляти,впроваджувати та експлуатувати програмні та програмно-апаратні засоби захисту інформації; розробляти та здійснювати управління базами даних; проектувати й адмініструвати комп’ютерні мережі; реалізовувати управління інформаційною та кібербезпекою об’єктів; забезпечувати кібербезпеку об’єктів різного рівня; здійснювати аудит безпеки об’єктів інформаційної діяльності.

Основні місця працевлаштування: IT-компанії (фахівець з організації захисту інформації, фахівець з режиму таємності, прикладний програміст, системний програміст, системний адміністратор, адміністратор баз даних, спеціаліст з проектування комп’ютерних мереж, менеджер з безпеки підприємства та ін.); служби інформаційної безпеки державних закладів і комерційних структур; профільні служби МВС, СБУ; підприємства та компанії з виробництва, обслуговування, продажу та сертифікації радіоелектронної та обчислювальної апаратури захисту інформації; служби управління повітряним та морським рухом тощо.

 Спеціальність – 151 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології»

 Види професійної діяльності: комп’ютеризоване автоматичне й інтелектуальне управління об’єктами та технологічними процесами; проектування систем управління для всіх галузей промисловості, у тому числі металургійної та вугільної. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Комп’ютерізовані системи управління та автоматика», «Автоматизоване управління технологічними процесами в гірничій галузі».

Випускники знають: комп’ютерні та типові промислові технології; технічні засоби промислової автоматики; АСУТП; електроніку й мікропроцесорну техніку; електричні машини та привід; силове електрообладнання промислових підприємств, методи аналізу та синтезу сучасних систем; теорію збору, передачі й обробки інформації, передачу її сучасними промисловими мережами зв’язку; теорію автоматичного управління; принципи побудови комп’ютеризованих, розподілених систем автоматизації контролю й управління; програмування на різних рівнях: від машинних команд до об’єктно-орієнтованих мов, сучасні операційні системи.

Випускники вміють: створювати програмні й апаратні проекти, експлуатувати розподілені системи автоматизації на базі програмованих логічних контролерів; проектувати, монтувати, налагоджувати й експлуатувати промислове електроустаткування та засоби автоматизації на підприємствах вугільної промисловості; налаштовувати системи промислового зв’язку, створювати програми на мовах FBD, STL, C ++, перевіряти працездатність розроблюваних систем управління методами математичного моделювання з використанням сучасних інженерних програмних пакетів.

Основні місця працевлаштування: підприємства та організації різних галузей (інженер або керівник відділів: автоматизованих систем управління технологічними процесами, контрольно-вимірювальних приладів, IT-відділів; системний адміністратор та ін.); підприємства та організації, у сферу діяльності яких входить: розробка систем автоматизованого управління та роботизованих систем, проектування та виготовлення вузлів промислового устаткування, конструювання, виготовлення, монтаж, діагностика та сервісне обслуговування пристроїв та глобальних систем автоматизації тощо.

Спеціальність – 171 «Електроніка» 

Види професійної діяльності: розробка, впровадження й експлуатація комп’ютерних і мікропроцесорних інформаційно-вимірювальних системи контролю технологічних процесів, динамічного моніторингу параметрів навколишнього середовища, фізіологічних процесів живих організмів.

Випускники знають: електроніку в повному обсязі, схемотехніку, сучасні електронні прилади та пристрої; комп’ютерні інформаційні технології; мови програмування високого рівня та мікропроцесорної техніки; об’єктно-орієнтоване програмування; основи проектування та розробки мікропроцесорних систем збору, обробки й передачі інформації, технологію створення електронних пристроїв різного призначення.

Випускники вміють: розробляти та проектувати багатофункціональні електронні системи; моделювати електронні схеми та процеси на ЕОМ; експлуатувати й налагоджувати електронне, мікропроцесорне, електротехнічне й енергетичне обладнання та прилади промислового та побутового призначення; створювати, експлуатувати й підтримувати системи комп’ютерного забезпечення інженерної, комерційної та управлінської діяльності; займатися маркетингом електронної техніки.

Основні місця працевлаштування: промислові підприємства різних галузей, у тому числі гірничо-металургійної (фахівець або керівник відділів: автоматизованих систем управління, контрольно-вимірювальних приладів; фахівець з проектування і експлуатації електронних систем та ін.); підприємства військово-промислового комплексу; підприємства і організації, у сферу діяльності яких входить: створення, дослідження і впровадження електронних і телекомунікаційних пристроїв, систем і мереж.

Спеціальність – 172 «Телекомунікації та радіотехніка»

Види професійної діяльності: проектування, налагодження й експлуатація обладнання мереж мобільного (у т. ч. 3G і Wi-Fi) та інших типів зв’язку, ІТ-інфраструктури підприємств, комп’ютерних, телевізійних і магістральних телекомунікаційних мереж.

Випускники знають: принципи передачі повідомлень і сигналів зв’язку; структуру мереж зв’язку; теоретичну модель цифрової мережі зв’язку, мережні протоколи та стандарти; технології передачі транспортних мереж і мереж доступу; принципи інтеграції мережних технологій і комп’ютерно-телефонної інтеграції; обладнання сучасних цифрових систем комутації; конструкцію багатофункціональних терміналів; мови програмування високого рівня та мікропроцесорної техніки.

Випускники вміють: налагоджувати й експлуатувати обладнання систем комутації; діагностувати й обслуговувати в комутаційне та термінальне обладнання; користуватися контрольно-випробувальною апаратурою; моделювати архітектуру мереж у пакетах NetCracer, OpNet, CiscoPacketTracer; проводити аналіз трафіку; визначати місцезнаходження несправностей у абонентських і з’єднувальних лініях.

Основні місця працевлаштування: підприємства та компанії у галузі телекомунікацій та IT-індустрії (фахівець або керівник підрозділу, системний адміністратор, керівник проектів та програм, науковий співробітник, інженер у галузі електроніки та телекомунікаційних мереж, інженер зв’язку та ін.); підприємства і організації у галузі мобільного та супутникового зв’язку; провайдери Internet-мереж і телебачення та ін.

Спеціальність – 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»

 Види професійної діяльності: електротехнічні й електромеханічні системи, які складаються із сукупності пристроїв генерації, передачі, розподілу та споживання електроенергії, а також автоматики управління переліченими вище процесами. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Електромеханічні системи автоматизації та електропровід», «Електротехнічні системи електроспоживання».

Випускники знають: теоретичні основи електротехніки й електромеханіки; принципи роботи електричних машин, пристроїв силової електроніки й елементів електроприводу; теорію автоматичного управління; інформатику; математичні методи вирішення завдань у галузі електроенергетики; теорію електроприводу, методи аналізу та синтезу систем автоматизованого управління; основи електропостачання та розподілу електричної енергії.

Випускники вміють: розробляти, проектувати, налаштовувати, моделювати та використовувати системи автоматичного управління складними електромеханічними об’єктами; програмувати, як на мовах високого рівня, так і на спеціалізованих мовах промислових мікроконтролерів; розробляти та впроваджувати сучасне програмне забезпечення для автоматизації проектування у промисловості й у сфері наукових досліджень; моделювати електротехнічні, електронні та електромеханічні пристрої та системи управління.

Основні місця працевлаштування: підприємства та організації, що займаються проектуванням, виготовленням, постачанням, монтажем, налагодженням і сервісним обслуговуванням електротехнічного та електромеханічного обладнання для різних галузей виробництва, у тому числі гірничої (енергетик, теплоенергетик, інженер з монтажу та налагодження електрообладнання, фахівець з обслуговування автоматики, керівник відповідного підрозділу або підприємства); генеруючі та електророзподільні компанії; підприємства різних галузей виробництва, що здійснюють експлуатацію електротехнічного та електромеханічного обладнання; проектні, науково-дослідні та освітні заклади тощо.

Спеціальність – 144 «Теплоенергетика»

Види професійної діяльності: виробничо-технологічна, проектно-конструкторська та науково-дослідна діяльність з розробки, впровадження, монтажу, налагодження, експлуатації, технічного обслуговування, ремонту, модернізації теплоенергетичного енерговиробного й енергоспоживчого обладнання, установок і систем на промислових підприємствах, будовах, житлових масивах, об’єктах агропромислового комплексу, електричних станціях, об’єктах промислового виробництва, розподілу енергоносіїв; дослідження процесів тепломасопереносу; підтримання комфорту умов об’єктів промислової та муніципальної теплоенергетики, підвищення їх енергетичної ефективності й екологічної безпеки.

Випускники знають: обладнання та технологічні цикли теплових і атомних електростанцій та установок; котельні установки; турбіни теплових та атомних електростанцій; режими роботи й експлуатацію теплових електростанцій; енергозберігаючі технології теплових електростанцій; автоматизовані системи управління теплоенергетичними процесами; проектування електростанцій; САПР теплових електростанцій; монтаж і ремонт теплових електростанцій; теплофікацію та теплові мережі.

Випускники вміють: проектувати, оптимізувати й експлуатувати тепломеханічне обладнання електростанцій та інших енергетичних об’єктів на підприємствах важкої, легкої та харчової промисловості, у комунальній сфері; здійснювати відповідні проектні, монтажні, ремонтні та налагоджувальні роботи; проектувати тепломеханічну частину електростанцій із застосуванням систем автоматизованого проектування; застосовувати економіко-математичні методи для оптимізації роботи енергопідприємства; планувати та керувати ремонтом енергообладнання; проводити технічний огляд енергетичного обладнання; аналізувати фактори впливу енергетичних об’єктів на екологічну безпеку й обирати методи прогнозування екологічного становища регіону; використовувати методи моделювання з застосуванням можливостей сучасних прикладних математичних пакетів.

Основні місця працевлаштування: об’єкти теплоенергетичної галузі (інженер-теплоенергетик, інженер-проектувальник, оператор котлів та турбін, керівник відповідного підрозділу або підприємства та ін.); підприємства паливо-енергетичного комплексу; підприємства різного характеру діяльності (проектні, виробничі, сервісні, налагоджувальні, освітні, наукові тощо).

Факультет комп’ютерних наук і технологій ДонНТУ – один з найбільших центрів регіону з підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій, входить до числа кращих комп’ютерних факультетів країни.

Історія факультету починається з 1965 року. За цей час підготовлено більше 7 тисяч магістрів, спеціалістів і бакалаврів, які працюють у більше ніж 70-ти країнах світу. Високий професійний рівень професорсько-викладацького складу факультету дозволяє здійснювати підготовку висококваліфікованих фахівців ІТ-сфери, які є постійно затребуваними на ринку праці України та зарубіжжя. Навчальний процес та наукова діяльність ведеться у співпраці з провідними українськими і європейськими університетами і відповідає міжнародним вимогам і стандартам.

На регулярній основі відбувається співробітництво із Штудгартським та Магдебурзьким університетами, Макс-Планк-Інститутом динаміки складних технічних систем, Німецькою службою академічних обмінів DAAD (Німеччина). Викладачі та студенти факультету беруть участь у 2 міжнародних проектах за програмою Erasmus+. Партнерами ДонНТУ стали європейські виші й організації з Польщі, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, Великої Британії, Австрії.

До складу факультету входять кафедри: комп’ютерних наук, комп’ютерної інженерії, прикладної математики та інформатики, філософії. 

Спеціальність – 121 «Інженерія програмного забезпечення» 

Види професійної діяльності: алгоритмізація, програмування, тестування та супровід інформаційних систем, систем обробки та розпізнавання зображень, мобільних і Web-додатків, комп’ютерних ігор і графічних систем. Проектування та розробка сучасних прикладних пакетів, баз даних і знань. Розробка та тестування інноваційного програмного забезпечення, впровадження інформаційних технологій у задачах управління та прийняття рішень.

Випускники знають: мови та технології структурного, процедурно-модульного, об’єктно-орієнтованого, компонентного, логічного, паралельного та візуального програмування; технології та середовища проектування, моделювання, розробки та тестування програмного забезпечення (ПЗ); принципи організації баз даних; засоби розподіленої обробки даних; системи віртуальної реальності та візуалізації; хмарні технології; принципи взаємодії локальних програмних засобів і інтернет.

Випускники вміють: працювати в сучасних системах програмування; проектувати, розробляти та тестувати програмне забезпечення та бази даних; тестувати програмні модулі; аналізувати працездатність інформаційних систем; впроваджувати інформаційні технології в задачах управління та прийняття рішень; здійснювати комп’ютерну обробку зображень; виступати як аналітики ПЗ і мультимедіа.

Основні місця працевлаштування: підприємства різного профілю та рівня, що мають у своєму складі IT-структури (аналітик і архітектор комп’ютерних систем, розробник автоматизованих і інтелектуальних систем прийняття рішень, розробник баз і сховищ даних та ін.). 

Спеціальність – 122 «Комп’ютерні науки та інформаційні технології» 

Види професійної діяльності: проектування та розробка адаптивних прогнозуючих і управляючих систем; проектування та розробка систем розподіленого інтелекту; проектування й розробка Web-орієнтованих систем; моделювання складних систем; комп’ютерний дизайн; проектування систем технічної діагностики; екологічний та економічний моніторинг.

Випускники знають: мови та технології об’єктно-орієнтованого програмування; апаратні засоби комп’ютерних систем; засоби моделювання та проектування КС різного призначення; методи й засоби розподіленого інтелекту; методи та засоби штучного інтелекту; технології безпеки даних; нечіткі методи в системах управління,технології проектування та розробки мультимедійних систем і Web-дизайн.

Випускники вміють: розробляти: Web-інтерфейси, інформаційні портали Internet, вимоги до комп’ютеризованих систем, архітектуру комп’ютеризованої системи, концептуальні моделі інтелектуальних систем управління; технології проектування та розробки мультимедійних систем і Web-дизайн систем; обслуговувати: прикладне програмне забезпечення, офісні та мультимедійні системи, системи керування вмістом (content management); проектувати WEB-ресурси з інтеграцією зовнішніх даних і програмних продуктів; керувати ІТ-підприємствами.

Основні місця працевлаштування: компанії, підприємства та установи IT-індустрії, які займаються проектуванням інформаційних систем та розробкою, впровадженням та супроводом програмного забезпечення (аналітик комп’ютерних систем, розробник програмного забезпечення різного призначення, проектувальник та розробник IT-систем, фахівець-аналітик з інформаційних систем, системний адміністратор, керівник IT-підрозділів на підприємстві та ін.); наукові та освітні заклади (інженер з комп’ютерних інформаційних систем, науковий та науково-педагогічний працівник тощо).

 Спеціальність – 123 «Комп’ютерна інженерія»

 Види професійної діяльності: розробка КС різного ступеня складності на сучасних логічних інтегральних схемах; розробка та налагодження ПЗ у різноманітних операційних системах і середовищах; розробка та використання сучасних моделюючих систем, створення ефективних моделей для опису технологічних процесів; проектування, налагодження та підтримка комп’ютерних мереж різного рівня; розробка універсальних адаптивних додатків для Web-середовища та сучасних мобільних платформ, створення комплексних програмних рішень. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Комп’ютерна інженерія», «Проектування мікросистем».

Випускники знають: комп’ютерну логіку й основи проектування цифрових пристроїв; проектування засобів обчислювальної техніки та систем управління; технології та мови програмування; сучасні мобільні платформи та програмування для них; проектування, експлуатацію й оптимізацію баз даних; архітектуру та програмування сучасних мікроконтролерів; методи обробки цифрових сигналів і їх моделювання в комп’ютерних середовищах; створення програмного забезпечення для обчислювальних мереж. 

Випускники вміють: розробляти апаратне та програмне забезпечення КС і мереж, інтелектуальні інформаційні системи, системи автоматизації програмування, бібліотеки стандартних програм, системи програмування, транслятори мов, операційні системи; обслуговувати сервери локальних мереж, персональні комп’ютери та КС, мережеві робочі станції, керуючі програми; керувати комп’ютерними мережами, розподіленими спеціалізованими комп’ютерними системами зв’язку; проектувати пристрої обчислювальної техніки.

Основні місця працевлаштування: підприємства та організації, де використовуються роботи з проектування, впровадження, експлуатації та супроводу комп’ютерних систем на базі сучасних апаратних засобів (адміністратор комп’ютерних мереж та баз даних, спеціаліст з впровадження інформаційних технологій на промислових підприємствах та в установах, проектувальник та тестувальник комп’ютерних систем на базі сучасних мікроконтролерів); компанії, що займаються розробкою програм рівня архітектури та операційних систем, а також паралельних програмних рішень (системний програміст, програміст прикладних програм, програміст Web-додатків та ін.); компанії-розробники розподілених інтерактивних систем для сучасних мобільних пристроїв і платформ; наукові і освітні заклади тощо.

Спеціальність – 033 «Філософія»

 Види професійної діяльності: викладацька діяльність; консультативна діяльність у різних галузях науки, освіти та культури; робота в експертних структурах громадського суспільства, в органах соціальної підтримки й адаптації населення, у засобах масової інформації.

Випускники знають: сучасний стан і проблеми філософії; історію філософії; практичну та теоретичну філософію; логіку (традиційну, класичну та некласичну); історію релігій.

Випускники вміють: аналізувати історичні процеси, події, факти; використовувати концептуальні знання для розв’язання нескладних стандартних задач і проблем галузі; оперувати основними поняттями та категоріями філософії; використовувати теорії, принципи, методи та поняття філософських і гуманітарних наук у навчанні та професійній діяльності; доносити до нефахівців інформацію про провідні філософські ідеї, проблеми та їх рішення; здійснювати моніторинг сучасних філософських проблем і наукових тенденцій з їх вивчення і розв’язання.

 Основні місця працевлаштування: наукові, культурні та освітні заклади (науковий на науково-педагогічний працівник, просвітницький діяч); дослідницькі та аналітичні центри з питань філософії, історії, соціології, релігієзнавства; департаменти (відділи) органів державної влади з питань культури, освіти, молоді та ін.; засоби масової інформації та ін.

 

Факультет машинобудування, екології та хімічних технологій поєднує в собі історію та досвід багатьох наукових шкіл. До складу факультету входять досвідчені фахівці з механіки, хімічних технологій, металургії та екології. За 95 років існування в різних структурних підрозділах університету підготовлено більше 30 тис. фахівців для важкого машинобудування, гірничої, хімічної та металургійної промисловості, а також з охорони довкілля та промислової екології.

Діяльність кафедр орієнтована на тісну співпрацю з промисловими підприємствами. Студенти активно залучаються до виконання наукових досліджень. Майбутні випускники проходять практичну підготовку на провідних підприємствах.

Широкі міжнародні зв’язки факультету та існуючі програми академічної мобільності дають можливість студентам пройти навчання в одному із закордонних університетів (Німеччини, Франції, Польщі, Португалії, Іспанії), пройти стажування та отримати подвійний диплом.

Під час студентства ви зможете: навчатися за рахунок коштів держбюджету; здобути актуальну запитану спеціальність та якісну інженерну підготовку; отримувати стипендію; пройти практичну підготовку та стажування на провідних підприємствах України та за кордоном; брати участь у студентському самоврядуванні, різних творчих студіях та колективах і займатися спортом.

До складу факультету входять кафедри: гірничих машин і мехатронних систем машинобудування, прикладної механіки та матеріалознавства, обладнання перероблювальних технологічних комплексів, хімічних технологій, природоохоронної діяльності.

Спеціальність – 131 «Прикладна механіка» 

Види професійної діяльності: проектування сучасного машинобудівного обладнання; розробка та користування засобами автоматизації; проектування та керування промисловими роботами та робототехнічними комплексами для реалізації різноманітних технологічних процесів за допомогою комп’ютерних систем автоматизованого проектування та розрахунків; розробка систем керування автоматизованим обладнанням та керуючих програми верстатів з ЧПУ; діагностування, експлуатація та сервіс обладнання й устаткування на підприємствах. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізацією – «Мехатронні системи та комплекси в технології машинобудування».

Випускники знають: фундаментальні дисципліни загально-інженерної підготовки; фізичні принципи побудови різних технічних систем; математичні методи розрахунків; види матеріалів і їх властивості; технології механічної обробки матеріалів; технології та принципи розроблення сучасного автоматизованого обладнання для реалізації різноманітних технологічних процесів із застосуванням новітніх методів обробки матеріалів; чинні нормативні документи, стандарти для забезпечення необхідного рівня якості продукції.

Випускники вміють: проводити розрахунки об’єктів на ті чи інші якісні стандарти (міцність, жорсткість та ін.); моделювати технічні об’єкти та технологічні процеси з використанням сучасних пакетів автоматизованого проектування; проектувати сучасне машинобудівне обладнання з використанням засобів автоматизації; здійснювати експлуатацію, діагностування та ремонт обладнання й устаткування на підприємствах; здійснювати розробку технології й організацію виробничих процесів; підбирати обладнання, на якому слід здійснювати технологічний процес; обирати оптимальні режими роботи.

Основні місця працевлаштування: промислові підприємства різних галузей, у тому числі гірничі та хімічні (інженер-механік, інженер-мехатронщик, інженер-конструктор, технолог, начальник дільниці, цеху або підприємства); компанії-дистреб’ютори обладнання; проектні та науково-дослідні організації та лабораторії; монтажні і сервісні підприємства тощо.

Спеціальність – 133 «Галузеве машинобудування» 

Види професійної діяльності: проектування, експлуатація та сервіс: обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів; підйомно-транспортних, дорожніх, будівельних, меліоративних машин і обладнання; гірничих машин і комплексів; металургійного обладнання. Передбачає подальшу підготовку за магістерськими спеціалізаціями: «Техніка переробки сировинних матеріалів», «Мехатронне обладнання гірничих виробництв».

Випускники знають: принципи проектування обладнання, розрахунку конструктивних елементів; технологію відповідних галузей виробництв; призначення технічних об’єктів відповідної галузі, їх характеристики, умови роботи; методи аналізу функціонування та методи аналізу, пошуку й усунення пошкоджень; технології розробки технічних об’єктів і систем, способи їх моделювання; методики дослідження та методи оцінки ефективності їх застосування під час вирішення конкретних задач.

Випускники вміють: експлуатувати та проектувати обладнання відповідної галузі; проектувати системи комплексного технічного забезпечення виробництва; забезпечувати монтаж, демонтаж, технічне та сервісне обслуговування обладнання; розвивати механічне господарство технологічного виробництва; удосконалювати процеси експлуатації та ремонту обладнання; підвищувати рівень механізації й автоматизації виробничих процесів; застосовувати сучасні системи автоматизованого проектування під час вирішення технічних завдань виробництв.

Основні місця працевлаштування: промислові підприємства різних галузей, у тому числі гірничі та хімічні (інженер-механік, інженер-мехатронщик, інженер-конструктор, технолог, начальник дільниці, цеху або підприємства); компанії-дистреб’ютори обладнання; проектні та науково-дослідні організації та лабораторії; монтажні і сервісні підприємства тощо.

Спеціальність – 132 «Матеріалознавство» 

Види професійної діяльності: розробка сучасних технологій виробництва та обробки матеріалів з широким спектром фізико-механічних властивостей; визначення та забезпеченні якості виробів і надання їм потрібних властивостей; контроль якості продукції підприємств різних галузей промисловості; професійна експертиза, у тому числі судова, причин руйнування об`єктів різного призначення.

Випускники знають: фундаментальні дисципліни загально-інженерної підготовки; властивості та галузі використання композиційних, керамічних, наноматеріалів та ін. металевих і неметалевих матеріалів; принципи надання матеріалам потрібних властивостей засобами термічної обробки; принципи поверхневої та відновлювальної обробки будь-яких виробів; основи моделювання технологічних процесів; принципи прогнозування працездатності матеріалів і моделювання їх поведінки в умовах експлуатації; фізико-хімічні основи корозійних процесів та методи захисту матеріалів від корозії, ерозії та зношування.

Випускники вміють: оцінювати властивості матеріалів; раціонально та доцільно вибирати їх для конкретних умов роботи; застосовувати ефективні технологічні методи обробки та зміцнення, зменшення витрат матеріалів з одночасним збільшенням терміну експлуатації; застосовувати сучасні комп’ютерні й інформаційні технології в матеріалознавстві та надавати матеріалам потрібну структуру та властивості; проводити сучасні методи фізичних, механічних і структурних досліджень; проводити діагностику та дефектоскопію матеріалів; здійснювати експертизу та виявляти причини браку та поламок виробів.

Основні місця працевлаштування: підприємства машинобудування (цехи і ділянки обробки матеріалів); авіаційні та оборонні підприємства; металургійні та хімічні підприємства; проектні та науково-дослідні організації і лабораторії; компанії-дистриб’ютори матеріалів різного призначення; підприємства енергетичної промисловості; органи експертизи (у т. ч. судової); Державна митна служба тощо.

Спеціальність – 152 «Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка» 

Види професійної діяльності: проектування засобів вимірювальної техніки, метрологічного забезпечення та стандартизації; виготовлення конструкторської документації на засоби вимірювальної техніки; проведення лабораторно-стендових випробувань складних динамічних об’єктів; оцінка якості засобів вимірювальної техніки; метрологічне забезпечення, стандартизація та керування якістю продукції; комп’ютеризація метрологічної діяльності на підприємстві; контроль параметрів технологічного процесу; контроль готової продукції.

Випускники знають: основи вимірювальної техніки й інформаційно-вимірювальні технології; метрологічне забезпечення; принципи та методи прогнозування екологічних систем; основи приладобудування; основи ринкової економіки; Державну систему й інформаційне забезпечення стандартизації (ДСТУ); сертифікацію продукції та послуг у системі УкрСЕПРО; методи управління якістю та нормативні документи на систему управління якістю продукції та послуг.

Випускники вміють: здійснювати повний комплекс робіт, пов’язаних із збором, аналізом і комп’ютерною обробкою інформації про якість продукції; прогнозувати рівень якості продукції та зміни у навколишньому середовищі; застосувати вимірювальну техніку та інформаційно-вимірювальні технології, прилади для наукових досліджень, екологічного моніторингу, контролю якості та випробування продукції; оцінювати технологічні процеси та застосовувати сучасні комп`ютерні технології обробки інформації, створювати бази даних; розробляти стандарти підприємства з управління якістю, готувати заходи з впровадження стандартів і технічних вимог на продукцію; обирати та застосовувати схеми сертифікації; створювати, впроваджувати та управляти системами якості.

Основні місця працевлаштування: структури Держспоживстандарту України; експертні лабораторії; служби метрології, стандартизації і сертифікації підприємств усіх галузей; відділи технічного контролю підприємств різних галузей (у т. ч. гірничої); авіаційні та оборонні підприємства; металургійні та хімічні підприємства; органи експертизи (у т. ч. судової) тощо. 

Спеціальність – 161 «Хімічні технології та інженерія» 

Види професійної діяльності: хімічні технології виробництва таких тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів, як будівельна та технічна кераміки, вогнетривкі матеріали, скло та склоемалі різного технічного призначення; хімічні технології високотемпературної термообробки твердих палив, підземної газифікації вугілля, альтернативної енергетики, виробництва штучних і синтетичних палив; хімічні технології енергонасичених і полімерних матеріалів для виробництв високомолекулярних сполук і для нафтохімічного синтезу.

Випускники знають: склад, властивості та структуру тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів, горючих копалин, високомолекулярних сполук; технологічні процеси виробництв переробки вугілля, нафти, газу, синтезу та переробки високомолекулярних сполук; технологічні схеми виробництва вогнетривів, різного технічного призначення, будівельної та технічної кераміки; технології синтезу новітніх матеріалів; ресурсозберігаючі та екологічно чисті технології; нанотехнології.

Випускники вміють: розробляти технології різних хіміко-технологічних виробництв, розробляти та проектувати для них апаратурне оформлення; проводити комп’ютерне моделювання хіміко-технологічних процесів та їх оптимізацію, розробляти та впроваджувати автоматизовані системи управління хіміко-технологічним виробництвом.

Основні місця працевлаштування: підприємства хімічної, вугільної та харчової промисловості; виробництва будівельних матеріалів усіх видів; фармацевтичні виробництва; проектні та науково-дослідні організації і лабораторії тощо.

Спеціальність – 183 «Технології захисту навколишнього середовища»

Види професійної діяльності: усі види діяльності, пов’язаної з розробкою технологій захисту навколишнього середовища від забруднень, системами екологічного моніторингу довкілля, оцінкою екологічного ризику та створенням оптимальних форм управління екологічною безпекою через застосування сучасних технологій захисту та відновлення довкілля; екологічна експертиза й аудит.

Випускники знають: теоретичні основи загальної екології; геоекологію; екологію людини; соціальну екологію; прикладну екологію; техноекологію; радіоекологію; природоохоронні технології; технології захисту від забруднення ґрунтових і підземних вод, атмосферного повітря; технології очищення промислових і побутових стічних вод, викидів; технології переробки відходів; технології використання альтернативних джерел енергії; методи моніторингу, моделювання та прогнозування стану довкілля; екологічне законодавство.

Випускники вміють: проводити спостереження за якістю компонентів довкілля, аналіз виникнення екологічно небезпечних ситуацій, зменшувати викиди шкідливих речовин у атмосферу; екологічну експертизу; організовувати ліквідацію технологічних відходів; здійснювати раціональне використання земельних і водних ресурсів; оцінювати екологічні проблеми територій і акваторій, наслідки дії природних і техногенних факторів на компоненти довкілля; розробляти заходи з запобігання забруднення довкілля, проектну та дозвільну документацію, проекти нормативів гранично допустимих скидів, викидів; прогнозувати розвиток екологічної ситуації, стан геологічного середовища, атмосферного повітря, ґрунтового покриву; контролювати додержання в підрозділах підприємств законодавства, інструкцій, стандартів і нормативів з охорони навколишнього середовища, додержання технологічних режимів.

Основні місця працевлаштування: Державна екологічна інспекція; природоохоронні служби підприємств і організацій; органи Державного нагляду і контролю за безпекою продуктів харчування; органи Державної влади та земельного кадастру; громадські та міжнародні організації і фонди; проектні та науково-дослідні організації і лабораторії тощо.

Спеціальність – 101 «Екологія» 

Види професійної діяльності: поліпшення стану довкілля; дослідження стану гідросфери; оцінка стану природних еко- і геосистем, природного фонду; проведення моніторингу довкілля; здійснення екологічної експертизи різних типів; аналіз стану водних об’єктів; контроль стану атмосферного повітря та водних об’єктів; забезпечення здоров’я людини, якості та безпеки її життя та діяльності.

Випускники знають: теоретичні положення сучасної екології, екологічні закони та принципи; ландшафтну екологію; гідроекологію; техноекологія; урбоекологію; екологію людини; соціальну екологію; особливості будови біосфери, закономірності її функціонування, біогеохімічні цикли й умови стабільності; природоохоронне законодавство; основи організації управління в екологічній діяльності; нормування антропогенного навантаження; принципи балансованого природокористування; методи моніторингу, моделювання та прогнозування стану довкілля; особливості екологічного стану природних і антропогенних об’єктів України, причини та наслідки виникнення кризових екологічних явищ.

Випускники вміють: проводити спостереження за станом атмосферного повітря, гідросфери, біоти, ландшафтів; оцінювати: стан геологічного середовища, атмосферного повітря, водних об’єктів, біоти, екологічний стан ґрунтів, природних об’єктів, вплив господарської діяльності на навколишнє середовище; розробляти проекти нормативів гранично допустимих скидів, заходи щодо збереження та відновлення екосистем, рекомендації з оптимізації стану довкілля та застосування економічного механізму природокористування; прогнозувати стан геологічного середовища, атмосферного повітря, ґрунтового покриву; контролювати стан атмосферного повітря та водних об’єктів (виробничий та екологічний контроль).

Основні місця працевлаштування: Державна екологічна інспекція; природоохоронні служби підприємств і організацій; органи Державного нагляду і контролю за безпекою продуктів харчування; органи Державної влади та земельного кадастру; громадські та міжнародні організації і фонди; проектні та науково-дослідні організації і лабораторії тощо.